Що таке склерозуючий холангіт?
Склерозуючий холангіт первинного характеру – запальний процес, який поширюється на жовчні протоки. Унаслідок цього порушується нормальне проходження жовчі ними, що призводить до цирозу печінки та можливої повної втрати функціональності цього органу.
МРТ при склерозуючому холангіті дає змогу виявити вогнища запалення, встановити картину захворювання і призначити специфічне лікування. Патологія може розвиватися на тлі запального ураження кишківника, виразкового коліту або хвороби Крона.
Симптоми склерозуючого холангіту
На ранніх стадіях розвитку патологія може характеризуватися безсимптомним перебігом. Прогресування хвороби призводить до появи таких
ознак склерозуючого холангіту:
- виникнення незрозумілого свербежу в будь-якій частині тіла (прудить);
- дискомфортні відчуття в животі;
- прискорена стомлюваність, сухість у роті;
- пожовтіння шкірних покривів.
Симптоми не є специфічними і можуть свідчити про інші захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки. Тому важливо виконати комплексну діагностику із застосуванням різних дослідницьких методик.
Діагностика склерозуючого холангіту на МРТ
МРТ діагностика склерозуючого холангіту є обов’язковою формою постановки діагнозу. Найкращим варіантом стає виконання магнітно-резонансної холангіопанкреатографії (МРХПГ). Методика дає змогу візуалізувати протоки всередині та зовні печінки, виявити їх звуження.
Склерозуючий холангіт на МРТ виявляється на апаратах потужністю від 1,5 Тесла і вище. Також важливо виконати супутню діагностику, зокрема УЗД черевної порожнини, ФГДС, біопсію печінки, лабораторні дослідження крові та сечі. Це дасть можливість максимально чітко встановити клінічну картину.
Висновок
Можна дати однозначну відповідь на запитання,
чи показує МРТ склерозуючий холангіт. У разі підозри на цю патологію призначають МРХПГ, особливо пацієнтам, які страждають від різноманітних проблем роботи печінки, кишківника, жовчного міхура. Магнітно-резонансна терапія важлива з точки зору виявлення патології на ранніх стадіях, коли вона протікає без видимих симптомів. Це дасть змогу швидко розпочати лікування й уникнути такого критичного наслідку, як необхідність трансплантації печінки.
