Що таке невринома слухового нерва?
Невринома – пухлина доброякісного характеру, що розвивається у нервових закінченнях слухового нерва. Найчастіше вона вражає вестибулярну гілку, рідше патологічний процес концентрується у равликовій гілці. Незважаючи на відсутність онкологічного переродження новоутворення, воно розвивається у структурах, які відповідають за слух. Тому важливо якомога раніше виконати МРТ при невриномі слухового нерва та призначити адекватне індивідуальне лікування.
Симптоми невриноми слухового нерва
Симптоматичні прояви хвороби залежать від стадії її прогресування. Якщо на ранньому етапі пухлина має розмір до двох сантиметрів та несуттєво впливає на слух, то згодом наростають такі ознаки невриноми слухового нерва:
- гострота слуху в одному вусі, ураженому невриномою, знижується;
- у вухах з’являються сторонні шуми;
- запалення слухового нерва;
- оніміння обличчя з боку локалізації пухлини;
- сильний головний біль, мовні порушення.
Пухлина чинить тиск на слуховий нерв, через що виникає ризик повної втрати слуху. МРТ діагностика невриноми слухового нерва необхідна для підтвердження діагнозу та початку лікувального процесу за чітким планом.
Діагностика невриноми слухового нерва на МРТ
Невринома слухового нерва на МРТ виявляється за розмірів пухлини від 1,5 сантиметрів. Це означає, що діагностична процедура дозволяє виявити новоутворення на ранніх стадіях, коли воно ще не мало істотного впливу на слух. Лікар-діагност може чітко зафіксувати локалізацію патологічного процесу під час проведення обстеження на сучасному томографі потужністю від півтора Тесла.
Для отримання цілісної діагностичної картини МРТ доповнюють УЗД вуха, аудіограмою, слуховим тестом, взяттям зразка пухлинної тканини та іншими процедурами за призначенням лікаря.
Висновок
Можна ствердно відповісти на запитання, чи показує МРТ невриному слухового нерва. Це робить процедуру ключовим діагностичним інструментом своєчасного виявлення хвороби. МРТ дає можливість виявити пухлину вуха навіть на профілактичних обстеженнях, що наголошує на важливості їх регулярного проходження навіть за відсутності клінічних проявів з боку слуху.