Кіста головного мозку – це доброякісне утворення округлої форми, заповнене рідиною; у деяких випадках містить включення. МРТ діагностика кісти головного мозку дає максимально точні та достовірні результати, виявляючи утворення діаметром від 2–3 мм.
Симптоми кісти головного мозку
Більшість кіст ростуть повільно і ніяк себе не проявляють, поки не досягнуть значного обсягу, що ускладнює відтік ліквору. В результаті з’являються ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску та здавлювання мозкової речовини, характерні для об’ємних утворень:
- Распіральний головний біль з пульсацією;
- тиск на очні яблука;
- непритомність, запаморочення та дезорієнтація;
- нудота та блювання, не пов’язані з їжею;
- глухість і порушення зору;
- тремор та рухові розлади;
- когнітивні та поведінкові порушення;
- слабкість та постійне почуття втоми;
- вперше виниклі судомні напади.
Діагностика кісти головного мозку
При появі будь-яких скарг неврологічного характеру одразу звертайтеся до фахівця та будьте готові пройти комплексне обстеження мозку. Маючи лише клінічні симптоми, неможливо ні підтвердити, ні спростувати наявність об’ємного освіти, ні визначити його природу. На МРТ кісту мозку можна достовірно відрізнити від гематоми, пухлинного процесу, паразитарної фіни чи абсцесу мозку. На відміну від пухлин, кісти не накопичують контрастну речовину, а за розташуванням вогнища та змінами сигналу тканин встановлюють тип утворення.
Арахноїдальна кіста головного мозку на МРТ у режимі Т1 виглядає світлішим за ліквор, а в режимі FLAIR дає низькоінтенсивний сигнал. У епідермоїдних кіст відповідь неоднорідна, по силі порівнянна з ліквором або слабкіше; навколо порожнини є ознаки запалення. У режимах FLAIR та DWI епідермоїд має вигляд світлої плями, жирові включення дають низькоінтенсивний сигнал у режимі Т2 та високоінтенсивний – у режимах Т1 та FLAIR. Дермоїди з великою кількістю включень характеризуються яскраво вираженою неоднорідністю та високою інтенсивністю резонансу в режимі Т1.
Колоїдні кісти упізнають за типовою локалізації у передньо-верхньому відділі III шлуночка та щільній капсулі з чіткими контурами. Освіта яскраво світиться як Т1; інтенсивність Т2-сигналу буває як високою, так і низькою залежно від співвідношення лікворного та білкового вмісту.
У разі приєднання розладів зору, слуху та координації може знадобитися консультація офтальмолога, отоларинголога, хірурга-ортопеда; при епілептичних нападах пацієнта спрямують на ЕЕГ. Якщо кіста утворилася внаслідок інсульту, додатково призначають обстеження судин мозку – дуплексне сканування та МР-ангіографію.
Висновок
При підозрі на кістозну освіту в мозку необхідно якнайшвидше пройти МРТ на високопольному (від 1,5 Тл) томографі та переконатися у відсутності ускладнень. При клінічно малозначимих кістах застосовується вичікувальна тактика: пацієнту рекомендують щорічно проходити МРТ при кісті головного мозку для контролю динаміки процесу; якщо освіта почне зростати, варто подумати про хірургічне втручання. Виберіть зручний час і запишіться на МРТ головного мозку у найближчому діагностичному центрі мережі «СДС», щоб розвіяти сумніви та намітити план дій.